Майже повна заборона діяльності німецького фонду EVZ у Росії – виплати постраждалим від нацистських злочинів та освітні програми
Stiftung Erinnerung, Verantwortung und Zukunft (EVZ) був створений у Німеччині як інструмент історичної відповідальності та гуманітарної підтримки. Його ключова місія — компенсаційні виплати постраждалим від нацистських злочинів та освітні програми, спрямовані на збереження пам’яті про жертв. Упродовж двох десятиліть фонд співпрацював із десятками організацій, допомагаючи людям, які постраждали від примусової праці, переслідувань та воєнних злочинів, пише видання Пушкінська за даними Медуза.
Рішення російської влади та політичний контекст
Генеральна прокуратура Росії визнала EVZ «небажаною організацією», фактично зупинивши його роботу на території країни. Аргумент Кремля базується на твердженнях про «антидержавну позицію» та «заклики до підтримки України» після початку повномасштабної війни. Влада також звинувачує фонд у «порушенні територіальної цілісності» та «культивуванні русофобії».
Припинення виплат і втрата партнерства
Ще у 2024 році EVZ згорнув фінансування програм для російських одержувачів, серед яких були родичі жертв нацистських злочинів. У 2025 році опікунська рада призупинила участь російського представника в органах управління. Для тисяч літніх людей це означає втрату доступу до фінансової та гуманітарної підтримки, що викликало хвилю критики з боку правозахисних організацій у Європі.
Геополітичні наслідки для німецько-російських відносин
Заборона EVZ є частиною ширшої тенденції до витіснення міжнародних неурядових структур із російського простору. Раніше в «чорному списку» опинилися британські, американські та європейські фонди. Для Берліна цей крок має символічне значення: Німеччина намагалася поєднати історичну відповідальність із сучасною гуманітарною політикою, але російська влада сприйняла таку діяльність як загрозу політичній стабільності.
Майбутнє виплат і пам’яті жертв
Закриття доступу фонду до Росії створює ризик маргіналізації жертв нацизму в межах країни. Історики й експерти наголошують: без участі міжнародних інституцій пам’ять про злочини нацизму може втратити універсальний характер і опинитися під тиском пропаганди. Для міжнародної спільноти це питання не лише історичної справедливості, а й майбутнього європейської колективної пам’яті. Раніше ми писали про те, що Німеччина відмовляється від виплати репарацій колишнім колоніям.
