В Одесі вшанують Генріха Осташевського меморіалом

9 липня в Одесі біля Українського академічного театру імені Василька буде відкрито меморіальну дошку Генріху Осташевському! Актору, Герою Другої світової війни та Праведнику народів світу! Він рятував євреїв під час румунської окупації, пише Пушкінська за даними Одеського музею Голокосту.

Цей жест — не лише спроба повернути ім’я в міську пам’ять, а й частина глибшого процесу переосмислення історії Одеси у ХХ столітті. Коли культура, людяність та спротив злу співіснували в одному просторі.

Хто такий Генріх Осташевський і чому його вшановують

Народжений у 1921 році в Одесі, Осташевський був не лише артистом, а й людиною дії. У роки окупації, ризикуючи життям, він допомагав євреям уникнути депортацій та знищення, за що пізніше був визнаний ізраїльським меморіалом «Яд Вашем» Праведником народів світу.

Його ім’я вже увічнене на Стінах Праведників у Єрусалимі, а також у Прохорівському сквері в Одесі. Проте встановлення дошки саме біля театру, в якому він пропрацював десятки років, має особливу емоційну вагу: тут поєднуються сцена, на якій він грав, і історія, яку він творив у житті.

Ініціатори проєкту і символіка локації

Ініціатива встановлення пам’ятної дошки належить Одеській регіональній асоціації євреїв — колишніх в’язнів нацистських концтаборів, колективу театру та Одеському музею Голокосту. Обрана локація — не випадкова. Саме тут Осташевський почав другу частину своєї театральної кар’єри — після війни і після жахів окупації.

Представники музею зазначають, що меморіал — це не лише данина пам’яті, а й знак цивілізаційного вибору: вшанування тих, хто під загрозою смерті зберігав людяність.

Чому ця подія важлива в наші дні

Встановлення дошки Генріху Осташевському — це не лише акт пам’яті, але й політичне і моральне послання. В умовах, коли світ переглядає своє ставлення до історії, Україна підкреслює: навіть у найтемніші часи в ній були ті, хто не зламався і рятував інших, ризикуючи всім.

Цей крок — також частина відновлення гідності тих, хто опинився поза офіційними наративами радянської доби, але сьогодні повертає собі місце в історії міста, держави та людства.