Як укриття стало місцем освіти: приклад Катлабузького ліцею з Одещини
Попри тривалу війну, в українських громадах поступово змінюється підхід до організації безпечного навчального процесу. Один із таких прикладів — повністю переосмислене укриття у Катлабузькому ліцеї Суворовської громади на Одещині. Простір, що колись слугував винятково захистом від повітряних загроз, тепер став повноцінною частиною шкільної інфраструктури — інклюзивною, адаптованою й освітньо насиченою, пише Пушкінська.
Як влаштовано інклюзивне укриття в школі
Реалізація проєкту стала можливою завдяки підтримці Фундації Олени Зеленської та залученню місцевої влади. Після капітального ремонту підвальне приміщення отримало нову функціональність: там з’явилися класи для занять, зона відпочинку, медичний пункт, санітарна зона, а також меблі, адаптовані до потреб дітей різного віку та з різними потребами.
Усі елементи інтер’єру — від кольорових панелей до ергономічних крісел — підібрано з урахуванням безпеки й психологічного комфорту. Це дозволяє школярам не лише ховатися під час тривоги, а й не втрачати цінного навчального часу. Простір працює як місце підтримки — емоційної, освітньої та соціальної.
Чому це важливо для дітей під час війни
У ситуації, коли тривожні сирени стали частиною повсякденності, наявність адаптованого укриття в школі означає більше, ніж просто захист. Це можливість зберігати освітній ритм, відчувати стабільність і турботу з боку дорослих. Катлабузький приклад доводить: навіть підвал можна перетворити на простір, у якому дитина не просто ховається, а розвивається.
Інклюзивний підхід тут не формальність — він проявляється у деталях: пандуси, ширші проходи, доступ до занять для всіх категорій учнів. Такі рішення мають вирішальне значення у громадах, де ресурсів обмаль, але потреб — більше, ніж будь-коли.
Що допомогло в реалізації цього проєкту
Катлабузький ліцей — лише один із прикладів ширшої ініціативи. Підготовка освітніх укриттів триває по всій Україні. Проте саме в Суворовській громаді впроваджено комплексний підхід, де укриття стало частиною освітнього середовища, а не лише місцем перебування під час небезпеки.
Місцева влада наголошує: проєкт став можливим завдяки співпраці держави, громадських організацій і самих освітян. “Ми створюємо середовище, у якому кожна дитина має змогу навчатися, розвиватися і мріяти про майбутнє — мирне й щасливе”, — йдеться у повідомленні Одеської ОВА.
На тлі війни українські громади демонструють здатність трансформувати навіть найпростіші простори у функціональні, безпечні й людяні. Укриття, яке стало класом, — не лише символ надії, а й практичний інструмент збереження освітнього процесу. Це приклад того, як навіть у складні часи можливе прогресивне мислення, орієнтоване на потреби дитини — і на її майбутнє.
Раніше ми писали про російський ракетний удар по ТЦК в Полтаві 3 липня 2025 року.
