Відставка Лекорню: чому Франція лишилась без прем’єра

Франція отримала найкоротший прем’єрський термін у П’ятій республіці: Себастьян Лекорню пішов із посади через 27 днів після призначення. Розв’язати кризу не допомогло навіть формування нового кабінету — президент Емманюель Макрон прийняв відставку, а країна знову опинилася в режимі переговорів на виживання, пише Пушкінська за даними Бабелю та Громадського.

Що сталося: факти без прикрас

6 жовтня Макрон прийняв відставку Лекорню. Це сталося менш ніж за добу після оголошення складу уряду, який одразу зустрів шквал критики. Так завершився прем’єрський «спринт» у 27 днів — антирекорд сучасної Франції. Президент паралельно доручив Лекорню протягом 48 годин провести фінальні переговори з партіями, щоб знайти платформу для стабільності, залишивши двері для потенційного повторного призначення.

Чому уряд не злетів: три ключові причини

Перш ніж перелічити головні фактори, важливо: криза — не про один прорахунок, а про сукупність сигналів, що викликали недовіру до нової команди.

Кадрові рішення, що «підсікли» старт. Найбільший резонанс викликала пропозиція переставити важковаговиків уряду: колишнього міністра фінансів Бруно Ле Мера — на оборону, а у фінанси провести Ролана Лескюра, близького до Макрона. Ринок відреагував падінням акцій Франції приблизно на 0,7%, а критика пролунала «крізь увесь політичний спектр», зокрема й від впливових міністрів, що лишалися в кабінеті.

Низька політична інерція. Після 26 днів без повноцінного уряду в країні чекали швидкої «загальнополітичної заяви» прем’єра, але її так і не прозвучало, що підсилило відчуття керованого вакууму.
Структурна фрагментація парламенту. Без зрозумілої більшості та зрозумілих союзників навіть технічно коректний склад уряду не гарантував би голосів під ключові рішення — від бюджету до безпекових ініціатив.

Рекорди кризи: що увійде в підручники

Лекорню встиг побити одразу кілька сумнівних рекордів: найкоротший строк роботи прем’єра (27 днів), найдовший період без уряду перед формуванням кабінету (26 днів) і найкоротше «життя» нового уряду — лише години між оголошенням і відставкою лідера. Він також став рідкісним прем’єром, який не виголосив програмну заяву.

Що далі: два дні на «план стабільності»

Єлисейський палац дав Лекорню 48 годин, аби провести фінальні консультації та запропонувати платформу для дій. Конституція дозволяє Макрону знову запропонувати його кандидатуру, якщо виникне робоча більшість, але сценарії від техночергового кабінету до ширшої коаліції лишаються відкритими. Ключові маркери найближчих днів — бюджет, оборона, соціальні витрати та здатність зібрати голоси без «мін» усередині самої команди.

Чому це важливо для Європи

Коли одна з провідних економік ЄС входить у турбулентність, це відчувається на ринках і в координації спільних рішень — від оборонних закупівель до промислової політики. Французька нестабільність множить політичні транзакційні витрати для партнерів, зокрема під час голосувань і бюджетних рамок ЄС.

Відставка Лекорню — не просто персональна невдача, а симптом глибшої політичної арифметики, у якій немає швидких більшостей та простих рішень. Якщо 48 годин переговорів не принесуть «платформу дій», Франції загрожує ще один раунд кадрових перестановок з тим самим запитанням: хто і на чому здатен зібрати стабільну більшість. Раніше ми писали про протести проти бюджету Макрона у Франції.