Вшанування героїв, що не повернулися з полону: листівки, картинки та зворушливі слова
28 липня в Україні вперше відзначається як День памʼяті страчених у полоні. Це офіційна дата, встановлена для вшанування полеглих українських військових і цивільних, які загинули внаслідок тортур, страт або зникнень під час перебування в полоні. День скорботи, що має на меті не лише памʼять, а й вимогу справедливості. Ця дата — символічне нагадування про ціну свободи та обов’язок захищати гідність навіть після смерті, нагадує Пушкінська.
Як зʼявився в Україні День памʼяті страчених, закатованих або загиблих у полоні
22 липня 2025 року Верховна Рада України ухвалила постанову №10188, що закріплює 28 липня як офіційний день вшанування памʼяті жертв тортур у полоні. Ініціативу підтримано з нагоди третьої річниці трагедії в Оленівці, де було масово страчено українських військовополонених — переважно бійців полку «Азов». Постанова стала відповіддю на заклик ГО «Спільнота Оленівки», яка об’єднує родини загиблих. Відповідно до документа, уряд має сформувати загальнонаціональний план вшанування. Передбачаються хвилини мовчання, тематичні виставки, освітні заходи, меморіальні служби. Для громад — можливість провести власні ініціативи з урахуванням місцевого контексту. Усе це — не лише про памʼять, а й про опір забуттю.
Картинки та листівки до 28 липня — День памʼяті страчених у полоні
У День скорботи важливо знайти візуальні символи, які передають глибину втрати. Листівки та картинки до 28 липня часто оформлені в стриманих тонах:
Такі картинки та листівки небайдужі люди публікують у соцмережах, ставлять як аватар чи обкладинку сторінки, додають до дописів або пам’ятних хештегів (#ПамʼятьПолонених #28липня #Оленівка2022).
Зворушливі слова для промови чи допису до Дня памʼяті 28 липня
Щоб опублікувати щирий допис у День памʼяті, іноді бракує слів. Ось добірка коротких, глибоких і людяних текстів, які можна використати у виступах, зверненнях чи постах:
- Вони пройшли тюрми, тортури і смерть — але не втратили обличчя. Памʼятаємо кожного, хто не дожив до волі, хто залишився у застінках історії, але живе в нашій памʼяті щодня, мов тихий докір мовчанню світу.
- Цей день — не просто про скорботу. Це про голос мертвих, які крізь час і забуття шепочуть нам: свобода — це не дар, а відповідальність. І ми не маємо права забути, якою ціною вона дається.
- Сьогодні ми мовчимо — але в цій тиші лунають імена. Вони звучать у свічках, у вітрі, в очах матерів. Їх не стерла жодна камера, жоден акт жорстокості. І кожне ім’я — як камінь у серці.
- Не всі повертаються з полону. Але всі вони — у нашій памʼяті, в нашій совісті, в кожному прапорі над школою, в кожному погляді, сповненому вдячності. І це наш неписаний обов’язок — пам’ятати.
- Сльози не повернуть мертвих, але вони — доказ, що ми живі. І поки болить — значить, памʼятаємо. А значить, не пробачимо. І не дамо повторити.
- Їхні останні хвилини — за ґратами, у темряві, в очікуванні вироку. Але ми — їхнє світло. І доки ми згадуємо, вони залишаються з нами не як жертви, а як символи незламності.
- 28 липня — це не просто дата в календарі. Це рубець на тілі нації. І ми торкаємося його не для того, щоб боліло, а щоб памʼятати, хто ми і якою ціною ми стали собою.
- Ми не можемо змінити минуле, але можемо оберігати памʼять. Цей день — нагадування, що навіть у найтемніших камерах звучала пісня свободи. І вона не змовкла.
Кожне з цих речень — не пафос, а щира данина тим, хто став жертвою воєнного злочину, залишивши після себе тишу і запитання.
Чому 28 липня — більше, ніж просто дата
День памʼяті закатованих і страчених у полоні — це відповідь на невимовний біль тисяч родин. Це сигнал, що держава бере на себе відповідальність не замовчувати найтемніші сторінки війни. Але це також шанс для кожного з нас — не бути байдужим. Запалити свічку, поширити листівку, вшанувати імена — маленькі, але важливі вчинки. У цьому дні немає місця для пафосу. Є лише памʼять, гідність і обов’язок не зрадити тих, кого вже немає! Раніше ми писали про привітання до дня медика в Україні.
