Чому дієти втрачають ефективність з часом, які висновки нейробіологів
Попри суворе дотримання режиму харчування, багато людей стикаються з ефектом «плато», коли вага зупиняється, а дієта наче перестає діяти. Низка нових досліджень, оприлюднених у Nature Metabolism та Nature Communications, пропонує глибоке нейробіологічне пояснення цьому явищу. Два незалежні наукові колективи вперше змалювали карту ключових мозкових шляхів, які контролюють почуття голоду й ситості, і довели, що ці механізми адаптуються до енергетичного стану організму, пише Пушкінська.
Як наш мозок регулює апетит
Перше дослідження сфокусувалося на пучку нейронів між гіпоталамусом і стовбуром мозку — зоні, де розміщені рецептори GLP-1. Саме ці рецептори є мішенню популярних препаратів для схуднення. Вчені виявили: коли цей шлях активується, апетит пригнічується. Але постійна фармакологічна стимуляція GLP-1 може порушувати природну рівновагу, що проявляється побічними ефектами — нудотою, розладами травлення та втратою м’язової маси.
Дослідники запропонували новий підхід — селективний вплив на центральну нервову систему, що зменшує апетит, не втручаючись у роботу інших органів. Така стратегія може дозволити створити нові покоління препаратів без класичних побічних ефектів.
Чому мозок змушує нас знову їсти: роль греліну та лептину
У другій роботі увагу зосереджено на іншому ланцюзі — від термінальної смужки до бічного гіпоталамуса. Саме цей шлях активується гормоном греліном, стимулюючи пошук їжі, а пригнічується лептином, який сигналізує про насичення. В експериментах на мишах активація цього шляху викликала інтенсивну харчову поведінку, а блокування — байдужість до їжі навіть після голодування.
Ключовий висновок: обидва шляхи — «ситості» й «голоду» — змінюють чутливість залежно від рівня енергії в організмі. Це і пояснює, чому обмежувальні дієти з часом стають менш ефективними — тіло адаптується, посилюючи «голодний» механізм.
Як нові відкриття допоможуть створити кращі засоби для схуднення
За результатами обох досліджень, довготривала втрата ваги можлива лише за умови впливу на глибинні нейробіологічні механізми, а не лише шляхом скорочення калорій. Повернення чутливості до гормону греліну — один із потенційних напрямів для запобігання метаболічному плато.
Це відкриває перспективу розробки нових фармакологічних рішень, які враховують природний енергетичний баланс і уникають агресивного втручання в організм.
Ефективність схуднення залежить не лише від харчових звичок, а й від тонкої нейробіологічної регуляції. Організм захищає себе від тривалого дефіциту енергії, адаптуючи внутрішні механізми. Саме тому майбутнє боротьби з ожирінням полягає не в ще суворіших дієтах, а в розумінні та регулюванні мозкових центрів апетиту.
Раніше ми писали про те, чому не можна їсти пересмажене м’ясо та скільки м’яса потрібно людині на день.
