Хто випускає чоловіків за кордон під час війни: розслідування схеми «артистів»
Під час війни, коли кожна пара рук потрібна на фронті або в тилу, державна система з легкістю штампує дозволи на виїзд чоловіків за кордон — під виглядом артистів, культурних техніків чи представників медіа. Від початку повномасштабного вторгнення, за офіційними даними, лише Міністерство культури видало понад 3000 дозволів, за якими чоловіки виїхали — і не повернулись. Проблема вже давно перестала бути окремим випадком: вона набуває системного характеру і охоплює одразу кілька міністерств, які діють без чітких правил, а іноді — навмисно зловживають повноваженнями, пише видання Пушкінська за даними нардепа Ярослава Желєзняка.
Як ІТ-фахівці і бізнесмени «стають артистами»
Однією з наймасовіших схем є оформлення дозволу на виїзд для участі у «культурних заходах» — таких як концерти, міжнародні фестивалі чи зйомки телепрограм. Відсутність єдиної бази, прозорого контролю та чіткого визначення, хто саме є «артистом», дає змогу перетворити будь-кого на тимчасового учасника культурного процесу.
Типові приклади:
- ІТ-спеціалісти, які оформляють себе як саунд-хілери або музиканти, отримують дозвіл на виїзд і залишаються за кордоном;
- Підприємці, що за документами — «сценічні техніки» або «оператори» — виїжджають «знімати концерт» і не повертаються;
- Депутати колишньої ОПЗЖ, які отримують статуси «режисерів» або «редакторів» для участі у зйомках «Єдиного марафону» в ЄС;
- Політичні наближені, що користуються «новорічним вікном» у прикордонному контролі для особистих поїздок в Європу під виглядом «творчих відряджень».
Хто видає дозволи на виїзд з України
Хоча лідером з кількості виданих дозволів на виїзд є Мінкульт, до процесу залучено також Міністерство молоді та спорту, Мінекономіки, Мінінформполітики та Мінцифру. Кожне з них має повноваження формувати списки та направляти клопотання до Держприкордонслужби. Відсутність єдиної системи верифікації дозволяє обґрунтовувати поїздки довільно — достатньо мати запрошення від умовного фестивалю або зйомки.
Найгучніші кейси цієї схеми:
- Однокласник голови ОП Єрмака — Точицький, який підписував документи на виїзд як керівник Мінкульту.
- Режисер серіалу “Слуга народу”, який під виглядом культурної місії вирушив до Європи і не повернувся.
- Куратор Єдиного марафону, що офіційно виїхав для зйомки сюжетів, але залишився за кордоном без чітких звітів.
Попри аргументи про підтримку культури або інформаційного фронту, в більшості випадків відсутній навіть мінімальний моніторинг результатів поїздок. Немає підтверджень про концерти, ефіри чи благодійні збори. Багато дозволів виявляються одноразовими квитками — зворотного шляху ніхто не перевіряє. Навіть Держприкордонслужба визнає: вона не має повноважень перевіряти ефективність місій.
Висновки з розслідування про втечу артистів з країни
Поки триває війна, державна система не може дозволити собі «сліпі зони» у питаннях виїзду чоловіків за кордон. Міністри мають не лише видавати листи, а й нести відповідальність за їхні наслідки. Відомства — працювати в єдиній базі та з прозорим алгоритмом. Культура — бути частиною опору, а не щитом для втечі.
Є щонайменше чотири кроки, які уряд може реалізувати негайно:
- Уніфікувати критерії для статусу «учасника культурної поїздки»
- Запровадити цифровий облік зворотного повернення
- Опублікувати перелік організацій, що направляють чоловіків за кордон
- Запровадити незалежний аудит рішень Мінкульту та інших відомств
Розслідування не ставить під сумнів важливість культурного фронту. Але воно вказує на системну діру, яку свідомо або несвідомо використовують тисячі чоловіків для уникнення мобілізації. Коли хтось воює на передовій, а хтось знімає «кліпи» на тлі Єлисейських полів — це не просто несправедливість. Це — ризик для довіри до самої держави. І якщо цього не виправити, країна заплатить за це не одним фальшивим дозволом, а втратою легітимності влади.
Раніше ми писали про погоду в Одесі 7 липня 2025 року.
