Що означає «алілуя»: значення у Біблії, вірі та культурі

Серед тисячолітніх слів, що мандрували континентами, мовами та серцями людей, слово «алілуя» займає виняткове місце. Воно звучить у найурочистіші моменти богослужіння, повторюється у священних текстах і надихає митців у різних епохах. Пушкінська наголошує, що це не просто релігійний вигук, а реальна духовна формула, яка пережила тисячоліття й не втратила своєї сили.

Походження слова «алілуя»: сліди староєврейської поезії

Слово «алілуя» походить з давньоєврейського гімну хвали — це поєднання двох слів halelu (הללו), що означає «вихваляйте», та Yah (יה), скороченої форми Божого імені Ягве. Разом вони утворюють фразу «Вихваляйте Господа», яку можна дослівно передати як «Славте Ягве».

У давньоєврейській Біблії (Танаху), зокрема у Псалмах, слово зустрічається як формула початку або завершення молитовного тексту. Цікаво, що воно не перекладалося на інші мови, а зберігалося в оригіналі навіть у грецькому та латинському перекладах, зберігаючи сакральний відтінок звучання.

Значення «алілуя» в юдейській і християнській традиціях

У двох найбільших монотеїстичних релігіях світу — юдаїзмі та християнстві — слово «алілуя» виступає як священна формула хвали, вкорінена у богослужбовій практиці та переплетена з глибокими богословськими смислами.

У юдаїзмі

У юдейському літургійному календарі слово «алілуя» найчастіше трапляється у складі галільних псалмів (Псалми 113–118), які виголошуються під час основних свят: Песах, Шавуот, Сукот. Ці піснеспіви мали прославляти Бога за його великі діла — визволення з Єгипту, дарування Тори, підтримку у пустелі. Тут «алілуя» не лише підсумовує молитву, а й є імпульсом до внутрішнього піднесення.

У християнстві

У християнстві слово набуває ще глибшого символізму. Згідно з книгою Одкровення Йоана Богослова, саме «алілуя» лунає з уст небесних воїнств, які прославляють Бога за перемогу добра над злом:

«І почулося ніби гучне голосіння великого натовпу на небі, що казали: “Алілуя! Спасіння і слава, і сила — нашому Богові…” (Одкр. 19:1)

У східній і західній традиціях християнства «алілуя» має троїсту функцію: вітання, прославлення й духовне очищення.

У яких обрядах і піснеспівах використовується «Алілуя»

Слово є неодмінною частиною літургійного співу, особливо в православній, греко-католицькій та римо-католицькій церквах. Його можна почути:

Після читання Апостола перед Євангелієм
У складі псалмів (наприклад, Пс. 135 — «Алілуя. Славте ім’я Господнє…»)
У Великодніх співанках, коли його повторюють як знак перемоги життя над смертю
У текстах тропарів і стихир

У деяких обрядах «алілуйя» виголошується тричі поспіль — це символізує Трійцю й урочистість моменту. Спів завжди мелодійний, з протяжним підняттям інтонації, що викликає відчуття сходження до вищого.

Чому під час Великого посту не кажуть слово «алілуя»

У період Великого посту або Страсного тижня слово не вживається. Ця практика бере початок із середньовічної літургійної дисципліни, яка передбачала стриманість у вираженні радості в дні покаяння. У богослужбовій традиції існує навіть обряд «прощання з алілуя», який символізує тимчасову тишу, щоб у день Воскресіння вигук пролунав із новою силою. Таким чином, «алілуя» зберігає свою сакральність — його не можна виголошувати «щоденно», без духовного піднесення.

Як слово «алілуя» увійшло в культуру та музику

Значення слова вийшло далеко за межі церковних стін. Від літургійних хорів до світової сцени — алілуя стала універсальним символом духовного злету.

Відомі приклади:

«Hallelujah» Леонарда Коена — одна з найвідоміших пісень кінця ХХ століття, де «алілуя» використано не лише як релігійний вигук, а як метафора любові, втрати та пошуку Бога.
У класичній музиці — від Генделя до Баха — алілуя звучить у кантатах і месах, підкреслюючи тріумф віри.

У живописі та кіно

«Алілуя» з’являється як звуковий архетип у фільмах, що символізують внутрішнє прозріння або катарсис героя (наприклад, у «Шоушенкській втечі» або «Матричному» епосі).

Духовне та емоційне значення слова

Це слово несе емоційну напругу, яка не зникає з часом. У момент його виголошення віряни відчувають піднесення, очищення, причетність до вищого. Для багатьох це — особистий код молитви: не прохання, а подяка. «Алілуя» — це вигук, який нічого не вимагає, а лише славить. Його енергія подібна до очищувального вогню, що освітлює душу зсередини.

Цікаві факти про слово «алілуя»

У деяких монастирських практиках слово повторюють до 100 разів поспіль у безперервній піснеспівній медитації.
У хасидських громадах слово іноді вимовляють з особливою інтонацією, що переходить у танець.
У ранньохристиянських спільнотах «алілуя» передавалося усною традицією, і вважалося, що це — одне з імен ангельського хору.

Слово «алілуя» — це більше ніж вигук, це вібрація людської душі у відповідь на Божественне. Воно не знає мовних чи культурних бар’єрів, бо передає емоцію, яку важко описати — радість віри, подяку за життя, надію в темряві. У релігійних обрядах, на сцені, в особистій молитві — воно залишається знаменням вічного руху до світла.

Раніше ми писали про слово “обоюдний” в українській мові.